Людина, яка випередила час на століття. ПАВЛО ЧИЖЕВСЬКИЙ

 

Павло Іванович Чижевський народився 6 вересня 1860 року у шляхетній дворянській родині з глибоким козацьким корінням. Сьогодні ми згадуємо уродженця козацького Гадяча на Полтавщині — постать космічного масштабу, чиє ім'я довгі роки намагалася стерти радянська пропаганда, не просто як історичну постать, а як символ сучасної України — освіченої, європейської, технологічної та безкомпромісної у своїй боротьбі за свободу.

Початкову освіту здобув у Полтавському кадетському корпусі, згодом навчався у військово-інженерному училищі в Санкт-Петербурзі. Проте військова муштра не приваблювала юнака — його манівав світ великої науки.

У пошуках знань Павло вирушає до Швейцарії. У 1884 році він блискуче закінчує Женевський університет і здобуває науковий ступінь доктора фізичних наук. Саме в Женеві відбувається його доленосне знайомство з духовним лідером української еміграції Михайлом Драгомановим.

 Повернення на батьківщину принесло перші випробування: за участь в українському студентському русі та демократичні погляди Чижевського заарештовують і висилають під жандармський нагляд до Сибіру.

---

Павло Чижевський — це унікальне поєднання геніального вченого та незламного державного діяча:

·         🎓 Доктор фізичних наук: закінчив Женевський університет ще у 1884 році. За українські патріотичні погляди пройшов через арешти та сибірське заслання.

·         🏛️ Політичний лідер Полтавщини: депутат І Державної думи (де вимагав автономії України), а також засновник і «душа» легендарного Полтавського українського клубу.

·         💼 Міністр фінансів УНР в еміграції: з 1922 року керував грошима та майном української держави в екзилі, тримаючи фінансовий фронт у Європі.

⚡️ Головна сенсація: Павло Чижевський випередив світову науку!

У 1919 році у Швейцарії він запатентував промислову ВІТРОВУ ЕЛЕКТРОТУРБІНУ.

У часи, коли весь світ молився на вугілля та нафту, наш земляк прорахував вичерпність ресурсів та створив проєкт екологічної «зеленої» енергетики, яку ми розбудовуємо лише зараз!

🔒 Трагічна таємниця: у 1925 році Чижевський раптово помер у Женеві. Одразу після смерті з його готельного номера зникли всі наукові креслення та описи патенту. Історики впевнені: це була спецоперація чекістів, які панічно боялися як політичного, так і наукового прориву українців.

Павло Іванович Чижевський уособлював найкращі риси української інтелектуальної еліти: європейську освіченість, практичний розум винахідника та жертовну відданість ідеї незалежності України. Повернення його імені до національного пантеону пам'яті — це акт історичної справедливості для всієї Полтавщини та України.

#СлаветніЗемляки #ПавлоЧижевський #ІсторіяУкраїни #Полтавщина #Гадяч #УНР #ЗеленаЕнергетика

---

СПІВЗАСНОВНИК «РУСЬКОЇ ТРІЙЦІ»

 

2 вересня виповнюється 215 років від дня народження Вагилевича Івана Миколайовича – письменника, фольклориста, філолога, громадського та культурного діяча, одного із зачинателів українського  національного відродження в Галичині.

КЗ «Гадяцька публічна бібліотека імені Лесі Українки» підготували етнографічну розвідку «Руська трійця: фольклор, що оживив націю».

Поет і фольклорист, член «Руської Трійці» Іван Вагилевич народився 2.09.1811 року у селі Ясень на Івано-Франківщині в сім'ї священника. Закінчив нормальну школу в Бучачі, потім – цісарську-королівську гімназію Станіславова 1829. Після цього він навчався у Львівській духовній семінарії, яку закінчив 1839 року. Під час навчання він брав участь у польських конспіративних організаціях.                                                                                                                          Вагилевич був одним з ключових засновників Руської трійці. У ній, разом з іншими членами працював над збиранням фольклору, поширенням освіти, доступних науково-популярних праць, написанням та виданням близьких народові творів. Також подорожував Закарпаттям  де проводив агітацію серед селян, закликаючи їх боротися за свої права. За це його заарештували і заборонили з’ являтися на Закарпатті. Через діяльність у Руській трійці Івана Вагилевича висвятили на священика лише через сім років після того, як він завершив семінарію. 1846-1848 був пастирем у селі Нестаничі. Перший його запис в метричних книгах парафії –  14 листопада 1846, останній – 23 серпня 1848. Сюди він був скерований митрополичою консисторією за сприяння митрополита Левицького. Під час Весни народів Іван самовільно полишив парафію у 1848 році, та поїхав у Львів. Там він почав проповідувати ідею Польско- українського союзу під зверхністью Польщі. Після закінчення весни народів його позбавили духовного сану. Вагилевич почав працювати директором бібліотеки. Вагилевич був одним з зачинателів нової української літератури в Галичині. Він співавтор збірок «Зоря» у 1835 році та «Русалка Дністровая» у 1837 році.  З 1835 року і до кінця життя виступав, в основному, як учений, друкуючи свої цікаві фольклорно-етнографічні та історичні розвідки в українських, чеських і польських виданнях.                        

Іван Вагилевич також досліджував історію та лінгвістику, фольклор й етнографію. Переклав українською мовою «Слово о полку Ігоревім», здійснив наукову публікацію «Літопису Нестора». Іван Вагилевич бажав сприяти культурному обміну та співпраці між Україною і Польщею. Про це свідчить його участь у у польських конспіративних організаціях та його перехід на полнофільскі позиції. Іван був відданий розвитку української літератури та мови не через особисту вигоду, а через пристрасть до української культури та бажання підвищити її статус. Помер Іван Вагилевич 10 червня 1866-го у Львові.

ПАМ’ ЯТАЄМО І ВШАНОВУЄМО ГЕРОЇВ!

 

29 серпня у День пам’ яті Захисників і Захисниць України, відбувається загальноукраїнська акція «Стіл пам’ яті», ініційована Благодійним фондом ім. Іллі Грабаря та Платформою пам’ яті «Меморіал».

Гадяцька публічна бібліотека ім. Лесі Українки долучається до акції.                 У читальній залі облаштовано виставку-пошану «Імена, викарбувані в серці» та стіл пам’ яті про полеглих героїв.                                                                          Стіл пам’ яті – це особливий день, нагода для всіх у суспільстві разом зосередитися на пам’ яті, шані і вдячності.

НИЗЬКИЙ УКЛІН, ЧЕСТЬ І ШАНА КОЖНОМУ НАШОМУ ЗАХИСНИКУ!

СВІТОЧ НАЦІОНАЛЬНОГО ВІДРОДЖЕННЯ УКРАЇНИ

 

   До 170-ї річниці із дня народження Івана Франка у Гадяцькій публічній бібліотеці ім. Лесі Українки облаштовано книжкову спадщину «Титан українського слова».

   Іван Франко – знакова постать української та світової культури. Справжній велетень  праці, який жив і творив в ім’я свого народу. Він щиро вірив у неминучість національно­го відродження, в те, що українці будуть господарями у “своїй хаті” і на “своїм полі”, “у народів вільних колі”.

   Друкована спадщина Івана Франка налічує 50 томів. І це лише третина написаного. Його доробок українською, німецькою, польською, болгарською та іншими мовами за приблизними оцінками – кілька тисяч творів. Вершиною поетичної творчості стала поема “Мойсей” (1905), де за допомогою біблійного сюжету алегорично зображено піднесення українського народу на боротьбу за незалежність.

   У 1915 році було розпочато процес висунення Івана Франка на здобуття Нобелівської премії в галузі літератури. Проте до участі в конкурсі він не дожив.

   Письменницьку діяльність поєднував із науковою. Українські та зарубіжні часописи рясніли численними статтями, оглядами, нарисами з фоль­клористики, етнології, історії, філософії, літературної критики, соціології, економіки. У 1893-му захистив у Відні докторську дисертацію з філософії.

    Ще за життя здобув титул “галицького Шевченка”, “великого Каменяра” та “українського Мойсея”.

 

СТОЛІТТЯ БОРОТЬБИ ЗА ВОЛЮ

 

24 серпня ми відзначаємо головне свято нашої країни — День Незалежності України. Для кожного з нас це слово вже давно вийшло за межі офіційних визначень. Незалежність — це право жити на своїй землі, говорити рідною мовою, читати свої книги, пам'ятати свою історію та самостійно обирати власне майбутнє. Це синонім нашої незламності, сміливості та єдності.

З нагоди 35-ї річниці проголошення Незалежності України  фахівці Гадяцької публічної бібліотеки імені Лесі Українки провели для підоблікових  Миргородського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації», урок державності «Україна: історія нескорених».

До уваги присутніх в читальній залі було презентовано історико-патріотичну виставку «Синьо-жовтий символ свободи».

Сьогодні ми не просто святкуємо. Ми схиляємо голови перед тими, хто виборював нашу свободу століттями, і дякуємо кожному захиснику та захисниці, які захищають її просто зараз. Завдяки їм над нашими містами майорить синьо-жовтий прапор, а в бібліотеках звучить українське слово.

СИМВОЛ СВОБОДИ, НЕЗЛАМНОСТІ, ЄДНОСТІ ТА МИРНОГО НЕБА

 

   До Дня Державного Прапора України у Гадяцькій публічній бібліотеці ім. Лесі Українки облаштовано історико-патріотичну виставку «Синьо-жовтий символ свободи».

   День Державного Прапора України відзначається щороку 23 серпня, напередодні Дня Незалежності України.

   Упродовж історичного становлення української держави  синьо-жовтий прапор був символом боротьби за національні та соціальні права українського народу. У ньому втілені віковічні прагнення до миру, праця, краса і багатство рідної землі.

   Державний Прапор України сьогодні – це справжній символ боротьби і незламності країни, національної єдності, честі та гідності! 

 

💙💛МОЛОДЬ СЬОГОДНІ – ЦЕ СИМВОЛ НАШОГО ЗАВТРА 💙💛

 

💙💛12 серпня відзначається Міжнародний день молоді і День молоді в Україні – свято тих, хто сповнений сил, натхнення та нових ідей. Ці дві події підкреслюють важливу роль молодого покоління, яке під час повномасштабної війни навчається, працює, волонтерить та захищає Україну в лавах Сил оборони. Адже саме ви, тримаєте на своїх плечах майбутнє країни.

У Гадяцькій публічній бібліотеці імені Лесі Українки проводиться анкетування серед юнацтва «Молодість творить майбутнє».

Запрошуємо долучитися!!!

💖Щиро бажаємо українській молоді невичерпної енергії, цілеспрямованості та втілення мрій і бажань. Нехай кожен день відкриває нові можливості у мирній, процвітаючій незалежній Україні!