Віра, Надія, Любов і... Родина

 

 Сьогодні в Україні — День усиновлення

    Свято співпадає з православним днем пам'яті святих Віри, Надії, Любові та їхньої матері  Це день про величезне серце, сміливість та любов, яка перемагає будь-яку темряву. Попри війну, сирени та важкі часи, тисячі українських родин відкривають свої двері й душі для дітей, які залишилися без батьківської опіки.

     Усиновлення — це не просто юридичний процес. Це рішення подарувати дитині майбутнє. Це про кожну першу посмішку, перше впевнене «мамо» чи «тату», про затишні вечори разом та відчуття повної безпеки, на яке заслуговує кожна малеча.

Дякуємо всім, хто став світлом для дитини:

·         Усиновлювачам, які прийняли дітей у свої серця як рідних.

·         Опікунам та піклувальникам (часто це неймовірні бабусі, дідусі, тітки й дядьки), які тримають родину разом.

·         Прийомним батькам та батькам-вихователям, які дарують тепло у сімейних будинках дитини.

·         Патронатним вихователям, які стають надійною опорою у найкритичніші моменти. 

В      Ваша любов робить наш світ людянішим, а Україну — сильнішою.

    Кожна дитина має жити в родині!

 

А якщо ви теж замислюєтеся про цей крок, пам'ятайте: подати заявку на консультацію щодо усиновлення чи опіки зараз можна в кілька кліків через застосунок Дія.

#ДеньУсиновлення #ДитинаМаєЖитиВРодині #ЛюбовПеремагає #Дія #ІНТЕРНЕТ_ЦЕНТР #Гадяч_бібліотека

83-ТЯ РІЧНИЦЯ ЦІНОЮ ЖИТТЯ

 

                  11 вересня, гадячани відзначають День міста.                  

Саме 11 вересня 1943 року після жорстоких запеклих вуличних сутичок воїни 47-ї армії звільнили Гадяч від окупантів.                                                                                  27 вересня 1941 року нацистські окупанти ввійшли в Гадяч. Майже два роки загарбники руйнували, грабували місто. Вони знищили виробничі і житлові приміщення, педагогічний технікум і медичну школу зайняли під казарми, середню школу № 2 перетворили на катівню поліції, у поліклініці влаштували комендатуру, в дитячих яслах – жандармерію. П' ять тисяч жителів району було примусово відправлено на роботу до Німеччини. Також свідком подій тієї страшної війни став Гончарний яр на околицях Гадяча. Нині це німий свідок масових розстрілів партизан та підпільників, євреїв.                                                                                           Згадати про захист свого міста від окупантів гадячанам довелося 24 лютого 2022 року, коли на нашу землю сунула кантемирівська танкова дивізія. Та мешканці самоорганізувалися і за підтримки ЗСУ дали гідну відсіч окупантам. Зараз, в умовах повномаштабного вторгнення рф в Україну, кожен на своєму місці робить все можливе, а іноді, і не можливе для нашої ПЕРЕМОГИ.

Дослідивши історію, фахівці КЗ «Гадяцька публічна бібліотека імені Лесі Українки» Гадяча підготували краєзнавчий калейдоскоп «Гадяч: місто історії й талантів».

З ДНЕМ МІСТА, ГАДЯЧАНИ!

Дякуємо захисникам і захисницям!                                                                                      Низький уклін усім, хто боронить наше життя, нашу землю і небо!

ВІРИМО В ЗСУ!

Світла пам'ять та безмежна шана захисникам!

Фотоматеріали використано з інтернет-джерел з інформаційною та ілюстративною метою.  

Людина, яка випередила час на століття. ПАВЛО ЧИЖЕВСЬКИЙ

 

Павло Іванович Чижевський народився 6 вересня 1860 року у шляхетній дворянській родині з глибоким козацьким корінням. Сьогодні ми згадуємо уродженця козацького Гадяча на Полтавщині — постать космічного масштабу, чиє ім'я довгі роки намагалася стерти радянська пропаганда, не просто як історичну постать, а як символ сучасної України — освіченої, європейської, технологічної та безкомпромісної у своїй боротьбі за свободу.

Початкову освіту здобув у Полтавському кадетському корпусі, згодом навчався у військово-інженерному училищі в Санкт-Петербурзі. Проте військова муштра не приваблювала юнака — його манівав світ великої науки.

У пошуках знань Павло вирушає до Швейцарії. У 1884 році він блискуче закінчує Женевський університет і здобуває науковий ступінь доктора фізичних наук. Саме в Женеві відбувається його доленосне знайомство з духовним лідером української еміграції Михайлом Драгомановим.

 Повернення на батьківщину принесло перші випробування: за участь в українському студентському русі та демократичні погляди Чижевського заарештовують і висилають під жандармський нагляд до Сибіру.

---

Павло Чижевський — це унікальне поєднання геніального вченого та незламного державного діяча:

·         🎓 Доктор фізичних наук: закінчив Женевський університет ще у 1884 році. За українські патріотичні погляди пройшов через арешти та сибірське заслання.

·         🏛️ Політичний лідер Полтавщини: депутат І Державної думи (де вимагав автономії України), а також засновник і «душа» легендарного Полтавського українського клубу.

·         💼 Міністр фінансів УНР в еміграції: з 1922 року керував грошима та майном української держави в екзилі, тримаючи фінансовий фронт у Європі.

⚡️ Головна сенсація: Павло Чижевський випередив світову науку!

У 1919 році у Швейцарії він запатентував промислову ВІТРОВУ ЕЛЕКТРОТУРБІНУ.

У часи, коли весь світ молився на вугілля та нафту, наш земляк прорахував вичерпність ресурсів та створив проєкт екологічної «зеленої» енергетики, яку ми розбудовуємо лише зараз!

🔒 Трагічна таємниця: у 1925 році Чижевський раптово помер у Женеві. Одразу після смерті з його готельного номера зникли всі наукові креслення та описи патенту. Історики впевнені: це була спецоперація чекістів, які панічно боялися як політичного, так і наукового прориву українців.

Павло Іванович Чижевський уособлював найкращі риси української інтелектуальної еліти: європейську освіченість, практичний розум винахідника та жертовну відданість ідеї незалежності України. Повернення його імені до національного пантеону пам'яті — це акт історичної справедливості для всієї Полтавщини та України.

#СлаветніЗемляки #ПавлоЧижевський #ІсторіяУкраїни #Полтавщина #Гадяч #УНР #ЗеленаЕнергетика

---

СПІВЗАСНОВНИК «РУСЬКОЇ ТРІЙЦІ»

 

2 вересня виповнюється 215 років від дня народження Вагилевича Івана Миколайовича – письменника, фольклориста, філолога, громадського та культурного діяча, одного із зачинателів українського  національного відродження в Галичині.

КЗ «Гадяцька публічна бібліотека імені Лесі Українки» підготували етнографічну розвідку «Руська трійця: фольклор, що оживив націю».

Поет і фольклорист, член «Руської Трійці» Іван Вагилевич народився 2.09.1811 року у селі Ясень на Івано-Франківщині в сім'ї священника. Закінчив нормальну школу в Бучачі, потім – цісарську-королівську гімназію Станіславова 1829. Після цього він навчався у Львівській духовній семінарії, яку закінчив 1839 року. Під час навчання він брав участь у польських конспіративних організаціях.                                                                                                                          Вагилевич був одним з ключових засновників Руської трійці. У ній, разом з іншими членами працював над збиранням фольклору, поширенням освіти, доступних науково-популярних праць, написанням та виданням близьких народові творів. Також подорожував Закарпаттям  де проводив агітацію серед селян, закликаючи їх боротися за свої права. За це його заарештували і заборонили з’ являтися на Закарпатті. Через діяльність у Руській трійці Івана Вагилевича висвятили на священика лише через сім років після того, як він завершив семінарію. 1846-1848 був пастирем у селі Нестаничі. Перший його запис в метричних книгах парафії –  14 листопада 1846, останній – 23 серпня 1848. Сюди він був скерований митрополичою консисторією за сприяння митрополита Левицького. Під час Весни народів Іван самовільно полишив парафію у 1848 році, та поїхав у Львів. Там він почав проповідувати ідею Польско- українського союзу під зверхністью Польщі. Після закінчення весни народів його позбавили духовного сану. Вагилевич почав працювати директором бібліотеки. Вагилевич був одним з зачинателів нової української літератури в Галичині. Він співавтор збірок «Зоря» у 1835 році та «Русалка Дністровая» у 1837 році.  З 1835 року і до кінця життя виступав, в основному, як учений, друкуючи свої цікаві фольклорно-етнографічні та історичні розвідки в українських, чеських і польських виданнях.                        

Іван Вагилевич також досліджував історію та лінгвістику, фольклор й етнографію. Переклав українською мовою «Слово о полку Ігоревім», здійснив наукову публікацію «Літопису Нестора». Іван Вагилевич бажав сприяти культурному обміну та співпраці між Україною і Польщею. Про це свідчить його участь у у польських конспіративних організаціях та його перехід на полнофільскі позиції. Іван був відданий розвитку української літератури та мови не через особисту вигоду, а через пристрасть до української культури та бажання підвищити її статус. Помер Іван Вагилевич 10 червня 1866-го у Львові.

ПАМ’ ЯТАЄМО І ВШАНОВУЄМО ГЕРОЇВ!

 

29 серпня у День пам’ яті Захисників і Захисниць України, відбувається загальноукраїнська акція «Стіл пам’ яті», ініційована Благодійним фондом ім. Іллі Грабаря та Платформою пам’ яті «Меморіал».

Гадяцька публічна бібліотека ім. Лесі Українки долучається до акції.                 У читальній залі облаштовано виставку-пошану «Імена, викарбувані в серці» та стіл пам’ яті про полеглих героїв.                                                                          Стіл пам’ яті – це особливий день, нагода для всіх у суспільстві разом зосередитися на пам’ яті, шані і вдячності.

НИЗЬКИЙ УКЛІН, ЧЕСТЬ І ШАНА КОЖНОМУ НАШОМУ ЗАХИСНИКУ!

СВІТОЧ НАЦІОНАЛЬНОГО ВІДРОДЖЕННЯ УКРАЇНИ

 

   До 170-ї річниці із дня народження Івана Франка у Гадяцькій публічній бібліотеці ім. Лесі Українки облаштовано книжкову спадщину «Титан українського слова».

   Іван Франко – знакова постать української та світової культури. Справжній велетень  праці, який жив і творив в ім’я свого народу. Він щиро вірив у неминучість національно­го відродження, в те, що українці будуть господарями у “своїй хаті” і на “своїм полі”, “у народів вільних колі”.

   Друкована спадщина Івана Франка налічує 50 томів. І це лише третина написаного. Його доробок українською, німецькою, польською, болгарською та іншими мовами за приблизними оцінками – кілька тисяч творів. Вершиною поетичної творчості стала поема “Мойсей” (1905), де за допомогою біблійного сюжету алегорично зображено піднесення українського народу на боротьбу за незалежність.

   У 1915 році було розпочато процес висунення Івана Франка на здобуття Нобелівської премії в галузі літератури. Проте до участі в конкурсі він не дожив.

   Письменницьку діяльність поєднував із науковою. Українські та зарубіжні часописи рясніли численними статтями, оглядами, нарисами з фоль­клористики, етнології, історії, філософії, літературної критики, соціології, економіки. У 1893-му захистив у Відні докторську дисертацію з філософії.

    Ще за життя здобув титул “галицького Шевченка”, “великого Каменяра” та “українського Мойсея”.

 

СТОЛІТТЯ БОРОТЬБИ ЗА ВОЛЮ

 

24 серпня ми відзначаємо головне свято нашої країни — День Незалежності України. Для кожного з нас це слово вже давно вийшло за межі офіційних визначень. Незалежність — це право жити на своїй землі, говорити рідною мовою, читати свої книги, пам'ятати свою історію та самостійно обирати власне майбутнє. Це синонім нашої незламності, сміливості та єдності.

З нагоди 35-ї річниці проголошення Незалежності України  фахівці Гадяцької публічної бібліотеки імені Лесі Українки провели для підоблікових  Миргородського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації», урок державності «Україна: історія нескорених».

До уваги присутніх в читальній залі було презентовано історико-патріотичну виставку «Синьо-жовтий символ свободи».

Сьогодні ми не просто святкуємо. Ми схиляємо голови перед тими, хто виборював нашу свободу століттями, і дякуємо кожному захиснику та захисниці, які захищають її просто зараз. Завдяки їм над нашими містами майорить синьо-жовтий прапор, а в бібліотеках звучить українське слово.