СТОЛІТТЯ БОРОТЬБИ ЗА ВОЛЮ

 

24 серпня ми відзначаємо головне свято нашої країни — День Незалежності України. Для кожного з нас це слово вже давно вийшло за межі офіційних визначень. Незалежність — це право жити на своїй землі, говорити рідною мовою, читати свої книги, пам'ятати свою історію та самостійно обирати власне майбутнє. Це синонім нашої незламності, сміливості та єдності.

З нагоди 35-ї річниці проголошення Незалежності України  фахівці Гадяцької публічної бібліотеки імені Лесі Українки провели для підоблікових  Миргородського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації», урок державності «Україна: історія нескорених».

До уваги присутніх в читальній залі було презентовано історико-патріотичну виставку «Синьо-жовтий символ свободи».

Сьогодні ми не просто святкуємо. Ми схиляємо голови перед тими, хто виборював нашу свободу століттями, і дякуємо кожному захиснику та захисниці, які захищають її просто зараз. Завдяки їм над нашими містами майорить синьо-жовтий прапор, а в бібліотеках звучить українське слово.

СИМВОЛ СВОБОДИ, НЕЗЛАМНОСТІ, ЄДНОСТІ ТА МИРНОГО НЕБА

 

   До Дня Державного Прапора України у Гадяцькій публічній бібліотеці ім. Лесі Українки облаштовано історико-патріотичну виставку «Синьо-жовтий символ свободи».

   День Державного Прапора України відзначається щороку 23 серпня, напередодні Дня Незалежності України.

   Упродовж історичного становлення української держави  синьо-жовтий прапор був символом боротьби за національні та соціальні права українського народу. У ньому втілені віковічні прагнення до миру, праця, краса і багатство рідної землі.

   Державний Прапор України сьогодні – це справжній символ боротьби і незламності країни, національної єдності, честі та гідності! 

 

💙💛МОЛОДЬ СЬОГОДНІ – ЦЕ СИМВОЛ НАШОГО ЗАВТРА 💙💛

 

💙💛12 серпня відзначається Міжнародний день молоді і День молоді в Україні – свято тих, хто сповнений сил, натхнення та нових ідей. Ці дві події підкреслюють важливу роль молодого покоління, яке під час повномасштабної війни навчається, працює, волонтерить та захищає Україну в лавах Сил оборони. Адже саме ви, тримаєте на своїх плечах майбутнє країни.

У Гадяцькій публічній бібліотеці імені Лесі Українки проводиться анкетування серед юнацтва «Молодість творить майбутнє».

Запрошуємо долучитися!!!

💖Щиро бажаємо українській молоді невичерпної енергії, цілеспрямованості та втілення мрій і бажань. Нехай кожен день відкриває нові можливості у мирній, процвітаючій незалежній Україні!

ВОЛОДИМИР ЛЕОНТОВИЧ: СТОРІНКИ ЖИТТЯ

 

      Володимир Леонтович народився на Полтавщині 5 серпня 1866 року. Нащадок родовитої козацької шляхти по батькові, син поміщика, штаб-ротмістра Охтирського гусарського полку. За материнською лінією належав до французького роду Альбрандів, що оселився в Україні за часів французької революції.

Закінчив гімназію, потім юридичний факультет Московського університету (1884–1888). У Москві він гостро усвідомив різницю між росіянами й українцями, серцем відчув свою українськість. У студентські роки, захопившись археологією, Володимир разом із старшим братом здійснив розкопки трьох курганів у Старобільському повіті на Харківщині. Колекцію знахідок доби бронзи, здобутих під час цих робіт, брати подарували Лубенському музею К. М. Скаржинської (зараз вона зберігається у Полтавському краєзнавчому музеї). За дисертацію на тему "Історія землеволодіння в Україні від повстання Богдана Хмельницького до введення кріпацтва царицею Катериною ІІ", дістав науковий ступінь кандидата права. Зверніть увагу: студент Леонтович вживає слово Україна, а не Малоросія, як це було усталено в Російській імперії.

Влітку 1891 р. разом із друзями В. Леонтович відвідав Тарасову могилу у Каневі, де поклалися: "Не ми будемо, коли Вкраїні волі й долі не здобудемо!". Так виникла таємна політична організація спротиву українців тогочасній колоніальній політиці царату. Ідеологом і провідником цього об'єднання став Микола Міхновський (нащадок Павла Полуботка), який рішуче відкидав "братання" і "дружбу" поневолювачів із поневоленими.

Згодом В. Леонтович став одним із 17-ти членів Старої Громади, які склали присягу "любити Україну до глибини власної кишені". Володимир Леонтович був постійним членом фонду В. Симиренка. Знаючи, що до рук Леонтовича гроші не пристануть, Василь Федорович передавав свої пожертви на різні українські потреби через родича (В. Симиренко – чоловік Софії Альбранд, тітки Володимира).

Володимир Леонтович добре господарював, як поміщик, організував з братами акціонерне товариство, яке збудувало 1909 р. цукроварню в Оріхівщині. В. М. Леонтович займався сільським господарством, культурною діяльністю, був активним діячем земських установ на Полтавщині. Свої доходи він віддавав на видання першої щоденної української газети "Громадська думка", яка згодом прибрала назву "Рада", журналів "Киевская старина" і "Літературно-науковий вісник", фінансував і редагував часопис "Нова громада". Володимир Миколайович виступав на підтримку української преси і школи. В Оріхівці він збудував двокласну українську школу, утримував учителя, бібліотеки. У 1911–1919 рр. очолював "Товариство підмоги українській літературі, науці й штуці".

Після революції 1917 року його обрали до Центральної Ради. А 17 березня 1917-го під час стотисячної демонстрації в Києві ніс національний синьо-жовтий прапор на чолі колони товариства "Просвіта". У 1918 р. В. Леонтович обіймав пост міністра земельних справ в останньому кабінеті Ф. Лизогуба. З ім'ям В. Леонтовича та Є. Чикаленка пов'язаний проєкт земельного закону, згодом оцінений як один з найдемократичніших у світі. Він склав програму, яку визнавав потрібною, щоб врятувати рідний край од дальшого зруйнування: зовні — од большовиків, дома — од заколотів та розрухів".

У 1919 р. емігрував до Болгарії, Сербії, Німеччини, згодом у Чехії (Празі) очолював Товариство ім. Св. Володимира, співробітничав у часописі "Тризуб".

У тридцять третьому почув про страшенний голод в Україні, і не витримало серце колишнього хлібороба та міністра сільського господарства: 10 грудня його не стало. Поховали Володимира Леонтовича у Празі, у 1944-му поряд із ним упокоївся Олександр Олесь...

Сьогодні — Міжнародний день голокосту ромів (День пам’яті жертв Пораймосу)

2 серпня ми схиляємо голови у скорботі, вшановуючи пам’ять сотень тисяч ромів, які стали жертвами нацистського геноциду під час Другої світової війни.

Пропонуємо переглянути відео-реквієм "Пам'ять про знищених" та вшанувати пам'ять про цю страшну трагедію.
Пам'ятаємо кожну безневинну жертву. Історія вчить нас: байдужість та ненависть за етнічною ознакою ведуть до катастрофи. Сьогодні, коли Україна знову виборює право на життя у боротьбі з агресором, ми як ніколи розуміємо цінність людської гідності, свободи та пам'яті.

ЛЕСЯ УКРАЇНКА: ГОЛОС, ЩО НЕ ЗГАСА

 

  1 серпня в Україні вшановують пам`ять видатної української  поетеси, письменниці, драматургині та громадської діячки Лесі Українки, яка відійшла у вічність 1 серпня 1913 року. ЇЇ творчість стала символом  незламності духу, любові до рідної землі та боротьби за свободу. Леся Українка залишила українському народові безцінну літературну спадщину.

  У  День пам`яті ми з вдячністю згадуємо Лесю Українку, її силу волі, талант і безмежну відданість Україні. Її слово залишається актуальним, а життєвий приклад нагадує про важливість збереження національної культури, мови та духовних цінностей. На знак шани пропонуємо переглянути відеосюжет про велику доньку українського  народу.

 

БУДЬ ОБІЗНАНИМ — НЕ СТАНЬ ЖЕРТВОЮ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ

 

Сьогодні, 30 липня, у світі відзначається Всесвітній день протидії торгівлі людьми, який був проголошений Генеральною Асамблеєю ООН у 2013 році для підвищення поінформованості громадськості про цю проблему, привернення уваги до тяжкого становища мільйонів людей, які постраждали від цього злочину, а також заохочення людей активно допомагати та протидіяти торгівлі людьми.

У країнах Європи понад 140 тисяч осіб потрапляють у ситуації, пов'язані з насильством та сексуальною експлуатацією. Кожну сьому постраждалу від торгівлі людьми особу використовували для сексуальної експлуатації. В Україні за останні 30 років від торгівлі людьми постраждали близько 300 тисяч осіб.

Щоб не стати жертвою торгівлі людьми, варто завжди перевіряти роботодавців і посередників, не передавати оригінали своїх документів стороннім особам, уважно читати умови трудових договорів, повідомляти рідним про місце свого перебування та зберігати контакти посольств і служб допомоги, якщо плануєте виїзд за кордон. Пам'ятайте: надто привабливі пропозиції роботи чи навчання можуть приховувати серйозну небезпеку.

З нагоди Всесвітнього дня протидії торгівлі людьми Гадяцька публічна бібліотека імені Лесі Українки запрошує всіх охочих пройти невеличку вікторину "Людина - не товар", яка допоможе перевірити свої знання та краще засвоїти основні правила безпечної поведінки. Адже обізнаність, уважність і вміння розпізнати небезпеку — найкращий захист від сучасних форм торгівлі людьми. Запрошуємо долучитися, перейшовши за посиланням!

посилання на вікторину

https://learningapps.org/watch?v=pxoh6yvsk26