ВОЛОДИМИР ЛЕОНТОВИЧ: СТОРІНКИ ЖИТТЯ

 

      Володимир Леонтович народився на Полтавщині 5 серпня 1866 року. Нащадок родовитої козацької шляхти по батькові, син поміщика, штаб-ротмістра Охтирського гусарського полку. За материнською лінією належав до французького роду Альбрандів, що оселився в Україні за часів французької революції.

Закінчив гімназію, потім юридичний факультет Московського університету (1884–1888). У Москві він гостро усвідомив різницю між росіянами й українцями, серцем відчув свою українськість. У студентські роки, захопившись археологією, Володимир разом із старшим братом здійснив розкопки трьох курганів у Старобільському повіті на Харківщині. Колекцію знахідок доби бронзи, здобутих під час цих робіт, брати подарували Лубенському музею К. М. Скаржинської (зараз вона зберігається у Полтавському краєзнавчому музеї). За дисертацію на тему "Історія землеволодіння в Україні від повстання Богдана Хмельницького до введення кріпацтва царицею Катериною ІІ", дістав науковий ступінь кандидата права. Зверніть увагу: студент Леонтович вживає слово Україна, а не Малоросія, як це було усталено в Російській імперії.

Влітку 1891 р. разом із друзями В. Леонтович відвідав Тарасову могилу у Каневі, де поклалися: "Не ми будемо, коли Вкраїні волі й долі не здобудемо!". Так виникла таємна політична організація спротиву українців тогочасній колоніальній політиці царату. Ідеологом і провідником цього об'єднання став Микола Міхновський (нащадок Павла Полуботка), який рішуче відкидав "братання" і "дружбу" поневолювачів із поневоленими.

Згодом В. Леонтович став одним із 17-ти членів Старої Громади, які склали присягу "любити Україну до глибини власної кишені". Володимир Леонтович був постійним членом фонду В. Симиренка. Знаючи, що до рук Леонтовича гроші не пристануть, Василь Федорович передавав свої пожертви на різні українські потреби через родича (В. Симиренко – чоловік Софії Альбранд, тітки Володимира).

Володимир Леонтович добре господарював, як поміщик, організував з братами акціонерне товариство, яке збудувало 1909 р. цукроварню в Оріхівщині. В. М. Леонтович займався сільським господарством, культурною діяльністю, був активним діячем земських установ на Полтавщині. Свої доходи він віддавав на видання першої щоденної української газети "Громадська думка", яка згодом прибрала назву "Рада", журналів "Киевская старина" і "Літературно-науковий вісник", фінансував і редагував часопис "Нова громада". Володимир Миколайович виступав на підтримку української преси і школи. В Оріхівці він збудував двокласну українську школу, утримував учителя, бібліотеки. У 1911–1919 рр. очолював "Товариство підмоги українській літературі, науці й штуці".

Після революції 1917 року його обрали до Центральної Ради. А 17 березня 1917-го під час стотисячної демонстрації в Києві ніс національний синьо-жовтий прапор на чолі колони товариства "Просвіта". У 1918 р. В. Леонтович обіймав пост міністра земельних справ в останньому кабінеті Ф. Лизогуба. З ім'ям В. Леонтовича та Є. Чикаленка пов'язаний проєкт земельного закону, згодом оцінений як один з найдемократичніших у світі. Він склав програму, яку визнавав потрібною, щоб врятувати рідний край од дальшого зруйнування: зовні — од большовиків, дома — од заколотів та розрухів".

У 1919 р. емігрував до Болгарії, Сербії, Німеччини, згодом у Чехії (Празі) очолював Товариство ім. Св. Володимира, співробітничав у часописі "Тризуб".

У тридцять третьому почув про страшенний голод в Україні, і не витримало серце колишнього хлібороба та міністра сільського господарства: 10 грудня його не стало. Поховали Володимира Леонтовича у Празі, у 1944-му поряд із ним упокоївся Олександр Олесь...

Сьогодні — Міжнародний день голокосту ромів (День пам’яті жертв Пораймосу)

2 серпня ми схиляємо голови у скорботі, вшановуючи пам’ять сотень тисяч ромів, які стали жертвами нацистського геноциду під час Другої світової війни.

Пропонуємо переглянути відео-реквієм "Пам'ять про знищених" та вшанувати пам'ять про цю страшну трагедію.
Пам'ятаємо кожну безневинну жертву. Історія вчить нас: байдужість та ненависть за етнічною ознакою ведуть до катастрофи. Сьогодні, коли Україна знову виборює право на життя у боротьбі з агресором, ми як ніколи розуміємо цінність людської гідності, свободи та пам'яті.

ЛЕСЯ УКРАЇНКА: ГОЛОС, ЩО НЕ ЗГАСА

 

  1 серпня в Україні вшановують пам`ять видатної української  поетеси, письменниці, драматургині та громадської діячки Лесі Українки, яка відійшла у вічність 1 серпня 1913 року. ЇЇ творчість стала символом  незламності духу, любові до рідної землі та боротьби за свободу. Леся Українка залишила українському народові безцінну літературну спадщину.

  У  День пам`яті ми з вдячністю згадуємо Лесю Українку, її силу волі, талант і безмежну відданість Україні. Її слово залишається актуальним, а життєвий приклад нагадує про важливість збереження національної культури, мови та духовних цінностей. На знак шани пропонуємо переглянути відеосюжет про велику доньку українського  народу.

 

БУДЬ ОБІЗНАНИМ — НЕ СТАНЬ ЖЕРТВОЮ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ

 

Сьогодні, 30 липня, у світі відзначається Всесвітній день протидії торгівлі людьми, який був проголошений Генеральною Асамблеєю ООН у 2013 році для підвищення поінформованості громадськості про цю проблему, привернення уваги до тяжкого становища мільйонів людей, які постраждали від цього злочину, а також заохочення людей активно допомагати та протидіяти торгівлі людьми.

У країнах Європи понад 140 тисяч осіб потрапляють у ситуації, пов'язані з насильством та сексуальною експлуатацією. Кожну сьому постраждалу від торгівлі людьми особу використовували для сексуальної експлуатації. В Україні за останні 30 років від торгівлі людьми постраждали близько 300 тисяч осіб.

Щоб не стати жертвою торгівлі людьми, варто завжди перевіряти роботодавців і посередників, не передавати оригінали своїх документів стороннім особам, уважно читати умови трудових договорів, повідомляти рідним про місце свого перебування та зберігати контакти посольств і служб допомоги, якщо плануєте виїзд за кордон. Пам'ятайте: надто привабливі пропозиції роботи чи навчання можуть приховувати серйозну небезпеку.

З нагоди Всесвітнього дня протидії торгівлі людьми Гадяцька публічна бібліотека імені Лесі Українки запрошує всіх охочих пройти невеличку вікторину "Людина - не товар", яка допоможе перевірити свої знання та краще засвоїти основні правила безпечної поведінки. Адже обізнаність, уважність і вміння розпізнати небезпеку — найкращий захист від сучасних форм торгівлі людьми. Запрошуємо долучитися, перейшовши за посиланням!

посилання на вікторину

https://learningapps.org/watch?v=pxoh6yvsk26

ТІ, ЩО ТРИМАЛИ НЕБО У ПОЛОНІ

 

                            

Затиснуті у кулаку заліза,

Без світла, без ковтка води і сну...

Але в очах — не відчай, не марнота,

Вони тримали серцем ту весну.

  28 липня — День вшанування пам’яті Захисників та Захисниць України, учасників добровольчих формувань та цивільних осіб, які були страчені, закатовані або загинули у полоні. Цю дату офіційно встановлено Верховною Радою України у 2025 році на знак скорботи та пам'яті про жертв одного з найжорстокіших воєнних злочинів сучасності — теракту в Оленівській колонії, що стався в ніч з 28 на 29 липня 2022 року.

  З метою   вшанування  пам`яті,  фахівці Гадяцької публічної бібліотеки імені Лесі Українки підготували меморіальну полицю «Нескорені серця».

  Цей день — нагадування світові про нелюдські умови, катування та страти, яких зазнають українці у російській неволі. Ми схиляємо голови перед мужністю тих, чиї серця залишилися нескореними ворогом навіть перед обличчям смерті.

 

 

 

УВАГА! УВАГА! УВАГА!

Казка — вигадка, всяк знає,
Але казка — дивина.
В ній усе не так буває
І потрібна нам вона!
Нас вона навчає жити
І поради нам дає.
Все в ній вміє говорити
І у казці — правда є.

«Кожне життя починається з казки, а продовжується так, як ти забажаєш сам...». Дійсно, казка надає кожному з нас можливість вибрати правильні моральні орієнтири і керуватися ними у житті. Казка приходить до нас із дитинства. Уперше казку нам дарують мама чи бабуся, а потім її відлуння теплим спогадом зігріває душу у дорослому житті. Зігріті ласкою дорогих нам людей, ми поринаємо у чарівний світ, казок і летимо у далекі краї на крилах білих лебедів, б'ємося зі страшними чудовиськами, йдемо темним лісом… 

У Гадяцькій публічній бібліотеці імені Лесі Українки облаштовано виставку для дітей «Казка+пригода=читаю з насолодою».                                                                  Ми зібрали всі найкращі дитячі книги нашої бібліотеки.                                             

«Дорогі батьки! Ваш власний приклад — найкращий спосіб привчити дитину до читання. Проводьте час із користю разом із дітьми!»

ТАМ, ДЕ ЧЕКАЮТЬ НА МИР

 

                                                      

Ви там, де біль, де розпач і руїни,

Ви захищаєте життя від зла і тьми.

Опора, гордість, сила України,

Що береже цей світ серед зими.

  Постановою Верховної Ради України від 21 травня 2013 року № 292-VII

установлено щорічно 15 липня відзначати День українських миротворців.

15 липня 1992 року на прохання Генерального секретаря Організації

Об’єднаних Націй два літаки з 42 військовослужбовцями Збройних Сил України на борту вилетіли до Боснії. Так почалась історія участі національного

миротворчого контингенту у міжнародних операціях з підтримання миру і

безпеки.

  З метою  вшанування, фахівці Гадяцької публічної бібліотеки імені Лесі Українки підготували для широкого кола читачів медіа-хвилинку «Вартові спокою на чужих і рідних берегах», де було продемонстровано відеопоказ «Біля лінії вогнем -  внесок України у миротворчі місії світу» та виставку-досьє «Миротворці: герої без кордонів».

  Цей день присвячений вшануванню мужності, звитяги та зразкового виконання службових обов'язків учасниками миротворчих операцій, а також збереженню пам'яті про героїв, які загинули під час виконання обов'язків у складі миротворчого контингенту. Багато з колишніх миротворців із початком російської агресії стали на захист рідної землі.