«ГАДЯЧ – ГЕТЬМАНСЬКА СТОЛИЦЯ УКРАЇНИ»

До Дня міста та 366 років підписання Гадяцького договору фахівці КЗ «Гадяцької публічна бібліотека імені Лесі Українки» підготували краєзнавчий путівник «Мій рідний край, моя історія жива».

В історії нашого рідного Гадяча 11 вересня особлива дата. Саме в цей день 81 рік тому місто було звільнене від нацистських загарбників. Вони ввійшли в Гадяч 27 вересня 1941 року. Під час Другої світової війни, у нашому місті нацисти знищували житлові та виробничі приміщення. Також свідком подій тієї страшної війни став Гончарний яр на околицях Гадяча. Нині це німий свідок масових розстрілів партизан та підпільників, євреїв. Нелюди намагалися перетворити Гадяч на важливий опорний пункт на північному заході Полтавщини з тим, щоб затримати переможний поступ червоної армії на Лівобережній Україні. Цьому сприяло вигідне географічне положення міста, розташованого на високому правому березі Псла. У Гадячі і навколо нього була створена потужна система оборони з мінними полями і дотами.
На початку вересня 1943 року бійці і офіцери, переборюючи шалений опір ворога, підійшли до Гадяча і зав’язали бої на його підступах. 11 вересня 1943 року після жорстоких запеклих вуличних сутичок воїни 47-ї армії звільнили Гадяч від окупантів.

366 років тому під Гадячем було підписано Гадяцький договір між Гетьманщиною, Річчю Посполитою та Великим князівством Литовським.

Що таке Гадяцька угода                                                                                              Гадяцька угода, або Гадяцький договір, або Гадяцькі статті, — це угода, укладена 16 вересня 1658 року під містом Гадяч між Річчю Посполитою і Гетьманщиною, що передбачала входження останньої до складу Речі Посполитої під назвою «Великого Князівства Руського» як третього рівноправного члена двосторонньої унії Польщі і Великого князівства Литовського.                                                                                                                        Чому Гетьманщина пішла на союз із Польщею і Литвою                                            Гадяцька угода була підписана з ініціативи гетьмана Івана Виговського, який прагнув покласти край війні, яка тривала з 1654 року війні між Україною та Річчю Посполитою. Угода передбачала входження України до складу Речі Посполитої як Великого Князівства Руського з широкими автономними правами. Іван Виговський вважав, що Гадяцька угода є найкращим способом забезпечити територіальну цілісність України та захистити її від подальшої експансії Московського царства. Він також сподівався, що угода сприятиме економічному розвитку України та зміцненню її міжнародного статусу. Окрім гетьмана Виговського, Гадяцьку угоду підтримали деякі козаки, селяни та міщани. Однак багато українців були проти угоди, вважаючи її компромісом з національними інтересами України.