165 років мудрості: історія, що пишеться сьогодні

 

#165роківБібліотеці

##LibraryLife

     Гадяцька бібліотека ім. Лесі Українки – одна з найстаріших книгозбірень в Україні. Про це свідчать архівні документи, видруки відомих авторитетних людей на сторінках тогочасних періодичних видань, їх листування. З нагоди 165-річного ювілею, пропонуємо серію ювілейних сторінок з історії, життя та сьогодення нашої бібліотеки.

  Сторінка 5 «Там, де душа Лесі розквітала»

Особливою віхою став 1963 рік. До 150-річчя від дня народження Лесі Українки, зважаючи на глибокий зв'язок поетеси з краєм, бібліотеці було офіційно присвоєно її ім'я.

Заклад став методичним центром району. Саме в цей період активно формувався унікальний фонд краєзнавчої літератури, присвячений родині Косачів.

Бібліотека стала місцем проведення "Лесиних читань", які збирали письменників та науковців з усієї України. Лесина колиска: чому наша бібліотека носить ім’я Лариси Косач?

Чи знаєте ви, що Гадяч для Лесі Українки був місцем сили? Саме тут, серед неймовірних краєвидів Псла, вона черпала натхнення для своїх творів, а її родина — Драгоманови та Косачі — фактично створювала інтелектуальне обличчя нашого міста.

Мати Лесі, Олена Пчілка, та дядько Михайло Драгоманов народилися саме в Гадячі. Їхня любов до книги та освіти стала фундаментом, на якому згодом виросла наша книгозбірня.

У 1963 році бібліотеці офіційно присвоїли ім’я Лесі Українки. Це не просто назва — це обіцянка берегти українське слово так само палко, як це робила вона.

            Присвоєння імені Лесі Українки Гадяцькій бібліотеці не було випадковим — це рішення ґрунтується на глибокому зв'язку поетеси та її родини з містом.

Гадяч — це батьківщина матері Лесі Українки, Олени Пчілки, та її дядька — видатного вченого Михайла Драгоманова. Саме Драгоманов у 1861 році став засновником громадської бібліотеки в місті, яка згодом переросла у сучасну установу.

Для більшості Леся Українка — це волинські ліси та суворий Луцький замок. Проте справжнім «місцем сили», де гартувався її дух і розквітав талан, став Гадяч. Саме тут, на крутосхилах Псла, поетеса проводила свої найкращі літа, називаючи цей край «своїм раєм».Леся Українка мала глибокий зв'язок із Гадячем, де жила та творила в урочищі «Зелений Гай», називаючи цей край «найукраїнішою Україною». Тут, у будинку матері Олени Пчілки, поетеса відпочивала, лікувалася та писала багато творів.

Влітку 1893 року сім'я Косачів придбала тут землю і звела будинок. Це місце стало літньою резиденцією і творчим прихистком для Лесі, куди вона приїздила майже щороку з 1893 по 1906 рік. Сюди маленька Лариса писала свої перші дитячі листи до бабусі, Єлизавети Драгоманової. Маленька Лариса Косач з дитинства вбирала місцеві легенди, пісні та говірку, які згодом «проросли» у її текстах. Саме на Гадяччині Леся Українка написала чимало поезій (наприклад, «Ви щасливі, пречистії зорі…») та активно листувалася з Ольгою Кобилянською, запрошуючи її до «Зеленого Гаю». В урочищі Зелений Гай поетеса написала такі відомі твори, як «Одержима», «Роберт Брюс», а також працювала над фольклорними записами та перекладами.

Поетеса називала Гадяч «краєм лагідної краси» та, стоячи на підвищенні міста, називала Полтавщину найукраїнішою частиною України.

Леся Українка часто приїздила до міста і тривалий час жила в родинній садибі на хуторі Зелений Гай поблизу Гадяча. Тут вона написала багато відомих творів, зокрема частину драми-феєрії «Лісова пісня» та низку поезій.

Мало хто знає, але саме в Гадячі Леся Українка проводила час із Климентом Квіткою. Їхні прогулянки біля Успенського собору та тихими вуличками міста стали частиною особистої, інтимної історії поетеси, далекої від офіційних портретів.

Для поетеси Гадяччина була місцем натхнення, творчою колискою та «домашнім» куточком, де вона відчувала особливий зв'язок з українською природою та фольклором.

Саме місцевий гадяцький лікар свого часу допоміг поетесі з постановкою правильного діагнозу.

У Гадячі Леся підтримувала тісні стосунки з подругою Антоніною Макаровою, чия історія дружби досі досліджується місцевими краєзнавцями.

У післявоєнний період радянська влада офіційно закріплювала імена видатних діячів культури за закладами в місцях, де вони жили чи працювали. Оскільки Гадяч є знаковим містом для родини Драгоманових-Косачів, бібліотека стала логічним центром для збереження пам'яті про поетесу.

            Сьогодні Гадяцька публічна бібліотека — це не просто стелажі з книгами. Це місце, де дух «Досвітніх вогнів» зустрічається із сучасними технологіями. Ми зберігаємо пам’ять про наших великих земляків, щоб кожен читач відчував себе частиною великої інтелектуальної історії.