У РИТМІ НАРОДНИХ ТРАДИЦІЙ

 

Ой на Івана та й на Купала
Дівчина долі віночок сплітала.
З трав шовковистих, з гарного цвіту
Та й опускала, щоб плив він по світу.

 

    У ніч на 24 червня оживає одна з найдавніших і найяскравіших народних традицій. Свято Івана Купала поєднує в собі багатовікову мудрість предків і духовну спадщину християнства. Цей особливий день символізує найвищий розквіт природи, силу сонця, перемогу світла над темрявою, а також гармонію, кохання та оновлення. Саме в ньому органічно переплелися прадавні обряди та християнські цінності.

      Вже стало доброю традицією щороку збиратися у Гадяцькій публічній бібліотеці імені Лесі Українкиі для відзначення прадавнього свята. Цього дня у читальній залі книгозбірні розквітла літературно-фольклорна галявина «Ой на Купала-Купалочка», об'єднавши шанувальників  українських традицій, фольклору та творчої спадщини Лесі Українки.  Аромат цілющих рослин  огорнув залу, створюючи атмосферу справжнього купальського дійства. Приміщення було щедро уквітчане і прикрашене запашними травами, лісовою папороттю та різнобарвними квітами, дбайливо зібраними працівниками бібліотеки напередодні.

     Гості з великою зацікавленістю слухали розповідь про фольклорну спадщину Лесі Українки, зокрема про зібрані нею купальські пісні Волині, які й сьогодні є безцінним скарбом української культури.

     Під чарівні етнічні мелодії присутні долучились до майстер-класу з виготовлення ляльок-мотанок із запашними травами. Кожен створив власний оберіг, вкладаючи в нього найкращі побажання, віру в добро та родинний затишок.

     Родзинкою зустрічі стала трав'яна майстерня від директорки книгозбірні Любові Огризько, відомої знавчині лікарських рослин. Вона щедро поділилась власними запасами сушених трав, ягід, пелюсток квітів та цілющих рослин. Кожен охочий мав можливість власноруч скласти запашний чайний букет, який не лише зігріє, а й нагадає про магію купальської ночі.

     Івана Купала – яскравий приклад того, як у народній культурі поєдналися давні звичаї, пов’язані з літнім сонцестоянням, та християнські традиції. Це свято й донині зберігає свою особливу чарівність, нагадуючи про нерозривний зв’язок людини з природою, віру в добро, любов і духовне оновлення. Воно об’єднує покоління, допомагає берегти національну спадщину та передавати багатство українських звичаїв майбутнім поколінням.