КЗ «Гадяцька публічна бібліотека імені Лесі Українки» підготували етнографічну розвідку «Руська трійця: фольклор, що оживив націю».
Поет і фольклорист, член «Руської Трійці» Іван Вагилевич народився 2.09.1811 року у селі Ясень на Івано-Франківщині в сім'ї священника. Закінчив нормальну школу в Бучачі, потім – цісарську-королівську гімназію Станіславова 1829. Після цього він навчався у Львівській духовній семінарії, яку закінчив 1839 року. Під час навчання він брав участь у польських конспіративних організаціях. Вагилевич був одним з ключових засновників Руської трійці. У ній, разом з іншими членами працював над збиранням фольклору, поширенням освіти, доступних науково-популярних праць, написанням та виданням близьких народові творів. Також подорожував Закарпаттям де проводив агітацію серед селян, закликаючи їх боротися за свої права. За це його заарештували і заборонили з’ являтися на Закарпатті. Через діяльність у Руській трійці Івана Вагилевича висвятили на священика лише через сім років після того, як він завершив семінарію. 1846-1848 був пастирем у селі Нестаничі. Перший його запис в метричних книгах парафії – 14 листопада 1846, останній – 23 серпня 1848. Сюди він був скерований митрополичою консисторією за сприяння митрополита Левицького. Під час Весни народів Іван самовільно полишив парафію у 1848 році, та поїхав у Львів. Там він почав проповідувати ідею Польско- українського союзу під зверхністью Польщі. Після закінчення весни народів його позбавили духовного сану. Вагилевич почав працювати директором бібліотеки. Вагилевич був одним з зачинателів нової української літератури в Галичині. Він співавтор збірок «Зоря» у 1835 році та «Русалка Дністровая» у 1837 році. З 1835 року і до кінця життя виступав, в основному, як учений, друкуючи свої цікаві фольклорно-етнографічні та історичні розвідки в українських, чеських і польських виданнях.
Іван Вагилевич також досліджував історію та лінгвістику, фольклор й етнографію. Переклав українською мовою «Слово о полку Ігоревім», здійснив наукову публікацію «Літопису Нестора». Іван Вагилевич бажав сприяти культурному обміну та співпраці між Україною і Польщею. Про це свідчить його участь у у польських конспіративних організаціях та його перехід на полнофільскі позиції. Іван був відданий розвитку української літератури та мови не через особисту вигоду, а через пристрасть до української культури та бажання підвищити її статус. Помер Іван Вагилевич 10 червня 1866-го у Львові.
Немає коментарів:
Дописати коментар