ТВОРЕЦЬ ПЕРШОЇ КОНСТИТУЦІЇ В ЄВРОПІ

5 квітня – 315 років тому Пилипа Орлика обрано гетьманом України і прийнято «Конституції П. Орлика» – першу конституцію в Україні і в світі.

Згідно традиції обрання гетьмана 1710 року Пилип Орлик уклав зі старшиною та запорожцями угоду, «Договори і Постановлення Прав і вольностей Війська Запорозького» — документ, який пізніше дістав назви Конституція Пилипа Орлика , «Бендерська конституція», українська конституція 1710 року. Нею він зобов'язався обмежити гетьманські прерогативи, зменшити соціальну експлуатацію, зберегти особливий статус запорожців і боротися за політичне й церковне відокремлення України від Московії у випадку, якщо він здобуде владу в Україні. Відмінністю «Договорів та постанов» від 5 квітня 1710 року від попередніх договорів гетьманів з московськими царями полягала у тому, що цей політико-правовий документ приймався для всіх наступних українських правителів та був передусім між українськими гілками влади (хоча шведський король виступав протектором України). Створення цих документів вважається значною заслугою Пилипа Орлика в історії України.

Фахівці КЗ «Гадяцька публічна бібліотека імені Лесі Українки» підготували віртуальну екскурсію «Конституція Орлика: на перехресті історії».

 

 

 

                   ПРИСТРАСНИЙ ЗАХИСНИК ГУМАНІЗМУ І ДЕМОКРАТІЇ

 

2 квітня виповнюється 185 років від дня народження французького письменника-натураліста, критика і політичного активіста.                                                                  Фахівці КЗ «Гадяцька публічна бібліотека імені Лесі Українки» облаштували виставку-персоналію «Майстер слова і соціальної драми».                                          Еміль Золя (2 квітня 1840 – 29 вересня 1902).                                                               Народився в Парижі в італійсько-французькій родині.                                                  Своє дитинство і шкільний період Еміль провів в Екс-ан-Провансі. Коли йому ще не виповнилося 7 років, помер батько і сім’я опинилася в непростому фінансовому становищі, і він з матір’ю повернувся в Париж. На початку 1862 Еміль влаштовується на роботу у видавництво «Ашет». Багато читає, пише, заводить знайомство з популярними письменниками, пробує себе в прозі та поезії.                  У видавництві Золя пропрацював близько 4 років і звільнився, щоб більше писати. І в 1864 р він видає дебютну книгу «Казки Нінон», яка об’єднала оповідання різних років. Пише романи «Сповідь Клода», «Заповіт померлої», «Марсельські таємниці», де показує історії піднесеної любові, протиставлення реальності і мрії, передає характер ідеального героя. Роман «Сповідь Клода» принесла довгоочікувану популярність письменникові. Приблизно в 1868 році у Еміля виникла ідея написання серії романів, які були б присвячені одній родині – Ругон-Маккарі. Долі цих людей досліджували кілька поколінь. Перші книги із серії не надто зацікавили читачів, але 7 том «Пастка» був приречений на великий успіх. І всі наступні романи серії шанувальники творчості цього французького письменника зустріли з величезним ентузіазмом. Двадцять томів великого циклу «Ругон-Маккари» – це найголовніше літературне досягнення Золя. Але раніше він ще встиг написати «Терезу Ракен». Після свого приголомшуючого успіху Еміль видав ще 2 цикли: «Три міста» – «Лурд», «Рим», «Париж»; а також «Чотири Євангелія» (всього було 3 томи). Таким чином Золя став першим романістом, який створив серію книг про членів однієї родини. Сам письменник, називаючи причини вибору такої структури циклу, стверджував, що хотів продемонструвати дію законів спадковості. У цей період естетичні та політичні погляди Золя остаточно формуються. Республіканець і демократ співпрацює з опозиційною пресою, пише і поширює статті, що викривають французьку воєнщину і реакційний режим Наполеона.                                                                                                                    Коли Золя втрутився в скандальну справу Дрейфуса, це стало сенсацією. Еміль був переконаний, що офіцера французького генерального штабу Альфреда Дрейфуса, який за національністю був євреєм, в 1894 р несправедливо засудили за продаж військових секретів Німеччині. Так письменник викрив армійське керівництво, вказавши на їх відповідальність за судову помилку. Золя оформив свою позицію у вигляді відкритого листа і з заголовком «Я звинувачую» послав його президенту республіки. За наклеп літератора засудили до року в’язниці. Але Еміль втік до Англії і повернувся на батьківщину в 1899 році, коли Дрейфуса виправдали.

28 вересня 1902 письменник через нещасний випадок помер у власній паризькій квартирі. Він отруївся чадним газом. Але, швидше за все, це підлаштували його політичні вороги. Еміль Золя був пристрасним захисником гуманізму і демократії, за що і поплатився своїм життям.   

 "15 книг під ялинку 100 бібліотекам"

Наша Гадяцька публічна бібліотека імені Лесі Українки увійшла в список бібліотек, які отримали книги в подарунок від Видавництво Час Майстрів в рамках акції "15 книг під ялинку 100 бібліотекам"! Щиро вдячні організаторам акції та запрошуємо наших читачів взяти чудові та цікаві новинки!

ВІЙСЬКО СИЛЬНЕ ДУХОМ

 

                                  

   День Національної гвардії України, відзначається 26 березня. Це день сміливих, відважних військовослужбовців, завдяки незламному духу яких, Україна залишається суверенною незалежною державою.

  З нагоди цієї дати, фахівці Гадяцької публічної бібліотеки імені Лесі Українки підготували історичний екскурс «На сторожі спокою і миру» для підоблікових  Миргородського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації».

   Сьогодні воїни Національної гвардії борються за нашу незалежність та свободу у найгарячіших точках фронту. Щодня вони стикаються з різними викликами та загрозами, оберігають мирне населення, забезпечують безпеку та стабільність у регіонах, які переживають найбільший тиск агресорів. Завдяки їхній відважності та військовій майстерності Україна здатна протистояти будь-яким ворогам.

        

"Щасливий, що став журналістом"

                                       

                                       

Весна стала щедрою на подарунки. Теплого березневого дня до Гадяцької публічної бібліотеки ім. Лесі Українки завітала шанована людина - Заслужений журналіст України, наш земляк Анатолій Бас, презентуючи свою книгу " Світлини мого життя". Унікальне видання присвячене 75-річчю з дня народження і 55-річчю професійної діяльності автора. Анатолій Олексійович став свідком важливих подій політичного, економічного і культурного життя країни. Його автомобіль пройшов сотні тисяч кілометрів по всій Україні. Об'їздив Україну з півночі на південь, зі сходу на захід. Побував у багатьох країнах світу. Безмежно дякуємо автору за безцінний подарунок! Адже це унікальне видання обов'язково знайде свого читача! Запрошуємо до нашої бібліотеки!

World Water Day

Щорічно 22 березня відзначається Всесвітній день води. Вперше ідея про створення такого дня була висунута на Конференції ООН з навколишнього середовища та розвитку в Ріо-де-Жанейро у 1992 році, а з 1993 року він офіційно відзначається у всьому світі. Цього року його темою є «Збереження льодовиків». Льодовики мають вирішальне значення для життя – їхня тала вода необхідна для питної води, сільського господарства, промисловості, виробництва чистої енергії та здорових екосистем.

У зв’язку з глобальними викликами, такими як зміна клімату та забруднення водних ресурсів, Всесвітній день води є нагадуванням про необхідність відповідального ставлення до води та активних дій для її збереження!

Для підвищення екологічної свідомість населення і сприяння збереженню та раціональному використанню водних ресурсів фахівці Гадяцької публічної бібліотеки імені Лесі Українки підготували еко-застереження «Бережімо цей дорогоцінний ресурс».

Не залишайтеся осторонь проблем, пов’язаних із забрудненням та нераціональним використанням водних ресурсів, бо тільки об’єднавшись ми зможемо зберегти для майбутніх поколінь безцінний природний ресурс, джерело та основу життя – воду!

#ТИ_ЯК?

Ментальне здоров'я — це стан благополуччя, при якому людина здатна ефективно справлятися зі стресами, працювати продуктивно, знаходити задоволення в житті та вносити вклад у суспільство. Воно охоплює емоційне, психологічне та соціальне благополуччя, впливаючи на наші думки, почуття та поведінку.

Фахівці Гадяцької публічної бібліотеки імені Лесі Українки долучилися до Всеукраїнської програми ментального здоров'я «Ти як?», яка є ініциативою першої леді України Олени Зеленської та підготували презентацію «Ти як? Підтримка ментального здоров'я під час війни».

Підтримка ментального здоров'я важлива, оскільки воно впливає на якість життя, здатність до навчання, роботи, встановлення здорових стосунків і навіть фізичне здоров'я. Догляд за ментальним здоров'ям може включати такі практики, як медитація, здорове харчування, підтримка позитивного оточення, фізична активність та звернення за допомогою до спеціалістів при потребі.

Пам’ятайте, що кожен має право на емоційне відновлення, навіть у складних обставинах. Ви не самі — просити про підтримку та ділитися своїми відчуттями є цілком нормально. Бережіть себе!

Фонд Гадяцької публічної бібліотеки імені Лесі Українки поповнився примірниками чудових книг 📚

 Гадяцька книгозбірня стала однією з сотні бібліотек, кому пощастило отримати видання в рамках акції «15 книг під ялинку 100 бібліотекам» від Видавництва Час Майстрів.

ЗЛОВІТЬ СВІЙ ПРОМІНЬ ЩАСТЯ!

 

                               

                                    

Сьогодні 20 березня відзначається Міжнародний день щастя.                         Пропонуємо вам перегорнути сторінки книги відомої української письменниці, авторки романів в жанрі «реальні історії» Світлани Талан «Зловити промінь щастя».

Вихованці війни, вони мали за розкіш одяг і взуття, за щастя – відвідини кінотеатру на зекономлені на їжі копійки… Вони мріяли, закохувалися, одружувалися й не ділили дітей на своїх і чужих… Коли Марія та Роман побралися, вони були ще зовсім молоді, але душами вже починали сивіти: далося взнаки життя під час німецької окупації. Насильство, знущання, голод, смерть проносилися перед дівчачими і хлопчачими очима... У цій війні за людську гідність і право на спокійну старість…                                    Прочитайте цю книгу і змініть свій погляд на життя.

 

 

 

 

СЛОВО ЯК ГОЛОС ДУШІ

                                    

 #Тиждень_Поезії_2025   

    У Гадяцькій публічній бібліотеці ім. Лесі Українки відбулося чергове засідання клубу «Панянка +» - сакральні монологи «Вірші під час тривоги», присвячене Всесвітньому дню поезії.

   Віддавна  поезія найпершою реагувала на всі події, які змінювали хід історії і життя людини. Вже три  роки в Україні триває війна. Війна страшна, болюча, жорстока.  Український інститут книги вже вдруге організовує Національний тиждень читання поезії. У 2025році він триває з 17 по 23 березня. Цьогорічна тема — «Пісня тисячі голосів», а гаслом стали слова Сергія Жадана: «З чого все почалося? Вона заговорила про мужність і зброю. В неї навіть не голос – в неї багатоголосся».

  Поезія єднає. Серед нашого оточення - люди, для яких Всесвітній день поезії не просто відмітка в календарі, а дійсно знаменна подія. Це члени клубу «Панянка +», а також гості. На заході всім присутнім випала унікальна нагода почути вірші Москаленко Ірини Миколаївни – вчителя мистецтв Гадяцького профільного ліцею ім. Т.Г. Шевченка Полтавської обласної ради та нові поезії Валентини Миколаївни Корж - авторки поетичної збірки «Колір любові». Читали вірші про війну, присутні ділилися своїми роздумами про пережите й наболіле. Було щемливо, творчо, інколи до сліз, з болем та впродовж всієї зустрічі відчувалося неймовірне тепло.

«ВЕСНА ПІДНІМЕ КЕЛИХИ ТЮЛЬПАНІВ»

19 березня – 95 років, легендарна українська поетеса Ліна Костенко відзначає ювілей. Вона не має соцмереж і не веде блогів, але її продовжують цитувати й сама вона постійно потрапляє до переліків НАЙВИДАТНІШИХ українців.

Дитинство, дисидентство, кохання, відмову від державних нагород, літературне й публічне «затворництво» - це все тяжке і насичене життя і творчість надзвичайної жінки!

"Марудне діло — ювілей, всі пера вмочені в єлей", — так сама Костенко іронізує над ажіотажем, який щорічно виникає до її народин. Не любить вона й патетичних епітетів поруч зі своїм іменем, як-то "королева поезії", "совість нації" чи "живий класик". Але так чи так її роль для української літератури важко переоцінити, а на її честь навіть названа одна з малих планет Сонячної системи — ім’я "Лінакостенко" у 2015 році дали планеті № 290127. Тож непересічний імідж склався давно.

БАГАТОГРАННА СПАДЩИНА МАКСИМА РИЛЬСЬКОГО

 

                   

 

19 березня відзначається 130 років від дня народження поета, перекладача, публіциста, громадського діяча, директора Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії, академіка Академії наук, члена Спілки письменників України – Максима Тадейовича Рильського.

 

Фахівці КЗ «Гадяцька публічна бібліотека імені Лесі Українки» облаштували виставку-досьє «Все для людини і завжди з людиною». На якій представлена перша збірка Максима Тадейовича «На білих островах», «Лірика», збірка поезій «Яблука доспілі, яблука червоні», унікальне видання «Вибрані твори» в двох томах: Т 1 – «Вірші і поеми» Т 2 – «Переклади», різних за жанром і тематикою поетичних творів авторів з країн близького і далекого зарубіжжя, здійснені Максимом Рильським.                                                                                                                                                 Ознайомитися з літературними творами письменника пропонує Рудченко Марина.

Ліричний вірш М. Рильського «Спинилось літо на порозі» читає Шай Аліна.

Максим Рильський народився у заможній сім’ї відомого етнографа та громадського діяча Тадея Рильського. На час народження сина – 19 березня 1895 року, батькові було вже 54 роки, походив він із заможного польського поміщицького роду. Для батька це був другий шлюб. Його матір Меланія Федорівна, була простою селянкою з села Романівки, яку читати й писати навчив чоловік. Батьки назвали сина на честь українського героя — Максима Залізняка.Старших синів назвали на честь Богдана Хмельницького та Івана Мазепи. Максим був наймолодшим сином. Іван та Богдан були старші нього на 15 та 13 років. Його з дитинства оточували представники інтелігенції. Батько вчив Максима читати й писати українською, що було тоді нетиповим явищем, адже у школах викладали тільки російською. Саме батько навчив Максима любити рідну природу та книги.                                                Родина Рильських була однією з тих небагатьох сімей інтелігентів (можна назвати ще родини Лисенка, Старицького й Косачів) у Києві, де розмовляли українською мовою, не переходячи на російську навіть при гостях, а це вже була громадянська позиція. Коли Максиму було 8 років, помер його батько. Матір сама була змушена забезпечувати сім’ю. Вона прагнула дати синам найкращу освіту. Першою книгою, яку прочитав хлопчик, став “Робінзон Крузо” Даніеля Дефо у перекладі Бориса Грінченка. Рильський почав писати рано, перший вірш було надруковано, коли йому було лише 12 років. Перша юнацька збірка Максима Рильського «На білих островах» вийшла у 1910 р. Це була ще поезія початківця, але вже тоді він вправно володів словом, хоча йому було лише 15 років. До збірки входило 57 поезій. Взірцями для Рильського були Шевченко, Міцкевич.                          Рильський чудово грав на фортепіано. Музики вчив його сам Микола Лисенко, батьків друг, у родині якого він довгий час жив. Максим Тадейович назвав композитора “сонцем української музики” й присвятив йому кілька віршів.   

Максим Рильський найбільше любив читати. Творчість поета-неокласика викликала гострі напади офіційної критики. Справа в тому, що поет не освітлював у своїх творах політичне життя, він тривалий час відмовлявся оспівувати радянську владу. Така позиція призвела до арешту Рильського у 1931 році (у його день народження), після чого він майже рік просидів у Лук’янівській тюрмі. Його друзі-неокласики були репресовані і загинули в таборах. Після звільнення поет із сім’єю дуже бідно жили. В голодний 1933 рік Рильського та його родину від смерті врятував селянин з Романівки. Особисте життя Рильського теж було вельми цікавим. Він багато років прожив із старшою на 9 років дружиною Катериною, яку відбив у друга. Коли Максим попросив Катерину вийти за нього заміж, то вона поставила лише одну умову: якщо він всиновить її шестирічного сина Жоржа. Поет погодився. Одружилися вони 12 липня 1926 року. Катерина була вихованкою Інституту шляхетних дівчат. За 4 роки у шлюбі у них народився син Богдан. Максим Рильський товаришував з Остапом Вишнею та Павлом Тичиною, спілкувався з Олександром Довженком. Після ув’язнення Остап Вишня забрав його до себе в Харків на кілька днів у гості, разом вони часто ходили на полювання. Друзі називали Рильського «Максимом Золоте Серце», і це було виправдано. Він став опікуном над дітьми свого старшого брата Івана, що залишилися сиротами, й завжди відносився до Павла та Люби як до рідних. Катерина й Максим жили в злагоді й взаємопідтримці. Своїй дружині Рильський присвягив чимало поезій. Після Другої світової війни цензура знову взялася за Рильського. У школах забороняли вивчати його біографію і твори. Лише після смерті Сталіна поет зміг знову писати без цензури. У цей час він приїжджав до Львова, який вважав осередком національної культури, виступав у Львівському університеті імені Івана Франка, здружився з сином Василя Стефаника Семеном.      Рильський почав подорожува Європою, побував за кордоном у Польщі, Чехії, Франції, Болгарії, Австрії, а власним автомобілем об’їхав усе Правобережжя й Лівобережжя. Рильський багато працював все своє життя. Він не лише писав вірші, а й багато перекладав. Поет залишив після себе сотні перекладів з різних мов та понад 40 збірок віршів. У той же час він ніколи не цурався фізичної праці: садив дерева, квіти, вирощував виноград.                                                                      Працював М. Рильський до останнього дня, незважаючи на невиліковну хворобу, рак підшлункової залози, перед хворобою медицина виявилася безсилою. Помер Максим Рильський 24 липня 1964 року. Він пережив свою кохану дружину Катерину на кілька років, був похований у Києві на Байковому кладовищі.

 

 

 

 

 

 

ЗА ПОКЛИКОМ СЕРЦЯ

 

  Щороку 14 березня в Україні відзначається День українського добровольця. Цей день встановлено Постановою Верховної Ради України від 17 січня 2017 року на вшанування мужності та героїзму захисників незалежності України.

  З метою вшанування добровольчого руху, фахівці Гадяцької публічної бібліотеки імені Лесі Українки підготували патріотичний простір «За честь, за славу, за рідну землю».

  Наш з вами обов’язок пам’ятати про їхній подвиг, нашу історію, тих хто не побоявся взяти в руки зброю і піти боронити рідну землю, коли виникає загроза для нашої України, сміливо йде в бій за її цілісність та незалежність!

 

Книга-найкращий подарунок. А коли вона подарована бібліотеці, де її прочитає не один десяток користувачів, то це найцінніший подарунок. Нещодавно Гадяцька публічна бібліотека імені Лесі Українки отримали у дарунок книгу «Українська Повстанська Армія». Запрошуємо всіх бажаючих ознайомитися з новою книгою, тема якої присвячена історії України.

МЕЛОДІЯ, ЩО ВАРТА ЦІЛОГО ЖИТТЯ

 

                            

  "Державний Гімн України – національний гімн

  на музику М. Вербицького із словами,

  затвердженими законом, що приймається

  не менш як двома третинами від конституційного

  складу Верховної Ради України"

  Стаття 20 Конституції України

 

 10 березня в Україні відзначається День Державного Гімну, який затвердив Кабінет Міністрів України на засіданні 07 грудня 2021 року. Фахівці Гадяцької публічної бібліотеки імені лесі Українки підготували віртуальний альманах
«Символ волі і свободи».

  Сьогодні  Державний  Гімн «Ще не вмерла України і слава, і воля», створений Павлом Чубинським та Михайлом Вербицьким, звучить могутньо і гордо. У пісню-гімн втілена споконвічна мрія народу стати суверенним, здобути волю, у словах виражена незламна віра у відродження України.