ТВОРЕЦЬ ПЕРШОЇ КОНСТИТУЦІЇ В ЄВРОПІ

5 квітня – 315 років тому Пилипа Орлика обрано гетьманом України і прийнято «Конституції П. Орлика» – першу конституцію в Україні і в світі.

Згідно традиції обрання гетьмана 1710 року Пилип Орлик уклав зі старшиною та запорожцями угоду, «Договори і Постановлення Прав і вольностей Війська Запорозького» — документ, який пізніше дістав назви Конституція Пилипа Орлика , «Бендерська конституція», українська конституція 1710 року. Нею він зобов'язався обмежити гетьманські прерогативи, зменшити соціальну експлуатацію, зберегти особливий статус запорожців і боротися за політичне й церковне відокремлення України від Московії у випадку, якщо він здобуде владу в Україні. Відмінністю «Договорів та постанов» від 5 квітня 1710 року від попередніх договорів гетьманів з московськими царями полягала у тому, що цей політико-правовий документ приймався для всіх наступних українських правителів та був передусім між українськими гілками влади (хоча шведський король виступав протектором України). Створення цих документів вважається значною заслугою Пилипа Орлика в історії України.

Фахівці КЗ «Гадяцька публічна бібліотека імені Лесі Українки» підготували віртуальну екскурсію «Конституція Орлика: на перехресті історії».

 

 

 

                   ПРИСТРАСНИЙ ЗАХИСНИК ГУМАНІЗМУ І ДЕМОКРАТІЇ

 

2 квітня виповнюється 185 років від дня народження французького письменника-натураліста, критика і політичного активіста.                                                                  Фахівці КЗ «Гадяцька публічна бібліотека імені Лесі Українки» облаштували виставку-персоналію «Майстер слова і соціальної драми».                                          Еміль Золя (2 квітня 1840 – 29 вересня 1902).                                                               Народився в Парижі в італійсько-французькій родині.                                                  Своє дитинство і шкільний період Еміль провів в Екс-ан-Провансі. Коли йому ще не виповнилося 7 років, помер батько і сім’я опинилася в непростому фінансовому становищі, і він з матір’ю повернувся в Париж. На початку 1862 Еміль влаштовується на роботу у видавництво «Ашет». Багато читає, пише, заводить знайомство з популярними письменниками, пробує себе в прозі та поезії.                  У видавництві Золя пропрацював близько 4 років і звільнився, щоб більше писати. І в 1864 р він видає дебютну книгу «Казки Нінон», яка об’єднала оповідання різних років. Пише романи «Сповідь Клода», «Заповіт померлої», «Марсельські таємниці», де показує історії піднесеної любові, протиставлення реальності і мрії, передає характер ідеального героя. Роман «Сповідь Клода» принесла довгоочікувану популярність письменникові. Приблизно в 1868 році у Еміля виникла ідея написання серії романів, які були б присвячені одній родині – Ругон-Маккарі. Долі цих людей досліджували кілька поколінь. Перші книги із серії не надто зацікавили читачів, але 7 том «Пастка» був приречений на великий успіх. І всі наступні романи серії шанувальники творчості цього французького письменника зустріли з величезним ентузіазмом. Двадцять томів великого циклу «Ругон-Маккари» – це найголовніше літературне досягнення Золя. Але раніше він ще встиг написати «Терезу Ракен». Після свого приголомшуючого успіху Еміль видав ще 2 цикли: «Три міста» – «Лурд», «Рим», «Париж»; а також «Чотири Євангелія» (всього було 3 томи). Таким чином Золя став першим романістом, який створив серію книг про членів однієї родини. Сам письменник, називаючи причини вибору такої структури циклу, стверджував, що хотів продемонструвати дію законів спадковості. У цей період естетичні та політичні погляди Золя остаточно формуються. Республіканець і демократ співпрацює з опозиційною пресою, пише і поширює статті, що викривають французьку воєнщину і реакційний режим Наполеона.                                                                                                                    Коли Золя втрутився в скандальну справу Дрейфуса, це стало сенсацією. Еміль був переконаний, що офіцера французького генерального штабу Альфреда Дрейфуса, який за національністю був євреєм, в 1894 р несправедливо засудили за продаж військових секретів Німеччині. Так письменник викрив армійське керівництво, вказавши на їх відповідальність за судову помилку. Золя оформив свою позицію у вигляді відкритого листа і з заголовком «Я звинувачую» послав його президенту республіки. За наклеп літератора засудили до року в’язниці. Але Еміль втік до Англії і повернувся на батьківщину в 1899 році, коли Дрейфуса виправдали.

28 вересня 1902 письменник через нещасний випадок помер у власній паризькій квартирі. Він отруївся чадним газом. Але, швидше за все, це підлаштували його політичні вороги. Еміль Золя був пристрасним захисником гуманізму і демократії, за що і поплатився своїм життям.