Шановні читачі!

На знак вшанування 150-літнього ювілею Лесі Українки Гадяцька публічна бібліотека, що з гордістю носить славне ім’я Великої Українки, пропонує вашій увазі прес-марафон «Стежки і зустрічі Лесі Українки. Декілька штрихів до теми» (за публікаціями Галини Дейни).

ГАЮ КРАСНИЙ

Поліська пташина

до нас прилетіла

Недугою скутим крилом.

На тихії води, під яснії зорі

У Гадяч -

над лагідним Пслом.

Тут був Зелений Гай - осередок української культури. Своєрідні гадяцькі Афіни... Наприкінці 90-років Олена Пчілка спеціально для Лесі та її гостей будує в Гаю просторий кам’яний дім, особисто слідкуючи за будівельними роботами. Його стиль став до деякої міри повторенням, успадкованим від «білого домика» в Колодяжному. Для цього з Колодяжного приїхали майстри, і під орудою Кароля Русиловича поліські теслі будували дім та флігель наді Пслом.

Доречно тут згадати про одне групове фото з родинного архіву Косачів. Тривалий час у всіх його публікаціях воно паспортизоване як закладка «білого домика» в Колодяжному. Ізидора Косач-Борисова спростовує цю хибну неточність, відхиляючи таке твердження. Адже знімок зроблений саме в Зеленому Гаю. Помилка вочевидь і пов’язана з тим, що на знімку - будівничі майстри з Волині. Ізидора Петрівна згодом уточнила, що це не закладка, а один із звичайних робочих днів на будівництві будинку біля Гадяча. Вона робить опис фотографії, розкриває її зміст, розшифровує двох головних майстрів: «Один, що стоїть з палицею в руках праворуч від нашої мами, — це Владек. і другий-високий; у ясному піджаку за Мишою, — Кароль Русилович - це наші робітники з Волині - столярі». Кароль Русилович виконував обов’язки управителя маєтку Косачів, а столяром у них був Владек. Він і будував споруди на хуторі Зелений Гай. У родині Лесі Українки його шанували, навіть віддали йому свій будинок у Прислинському. «Владек оселився в нашій хаті», — читаємо в одному з родинних листів. А це вже інший лист, адресований Лесі Українці в грудні 1894 року: «В Колодяжному — Кароль, у нього ключі від усього». І подібні новини - це не просто інфор-мація, а велика довіра і майже родинне почуття до своїх робітників.

Але водночас є свідчення про те, що споруджували будинок Зеленого Гаю і гадяцькі майстри. Ось один цікавий документ із відділу рукописних фондів Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАН України, оприлюднений кандидатом філологічних наук Т. Третяченко: «Мы, Платон Фесенко, Лаврентий Сахно, Захарий Фесенко беремся построить Ольге Петровне Драгомановой-Косачевой дом в хуторе Зеленому Гаю, длиною 14 ар., а шириною 10 ар. с половиною, или три четверти на деревяных стояках и на столбах с очеретяними стенами, наружными и внутренними. Потолок на сволоках очеретяний. Крыша должна быть сделана как вообще для соломяной покровли. Просветов 18. Из них двери плотницкой работы должны сделать мы, а столярские до нас не относятся, также и наличники должен сделать столяр. Начать работу должны первого марта или же и раньше, если приедет Ольга Петровна. Нам следует за постройку дома семьдесят пять рублей». Цей документ відкриває маловідому сторінку початку будівництва будинку гадячанами за «проектом самої бабуні», як писав внук Олени Пчілки М..М. Кривинюк. "

З будівництвом поспішали. А ще достеменно відомо, що чималу роботу у виготовленні замовлених меблів виконував Тарас Дробний з Гадяча.

Дім Косачів від головного входу був одноповерховий, а до річки два поверхи з балконом піднімались на високих колонах. Вікна, заокруглені зверху, коронувались кольоровими шибками, а дах час від часу фарбувався.

У кінці 90-х років у Гадячі майже всі будинки були під «залізними» дахами, бо, солом'яну стріху треба частіше ремонтувати і платити більші кошти за уникнення пожеж. (Пояснення І. Косач - Борисової).

...Так вродилась серед «густого, аж темного підлісся» ясна казка давньої мрії Лесі Українки.

Для неї тут

Кожна цегла, статуя,

колона,

Мережечка, різьба

і малювання

Незримими устами

промовляло.

Г. ДЕЙНА, с.Сари.