6 вересня виповнюється 165 років від дня народження Павла Чижевського – видатного діяча нашої історії, нашого земляка. Він був не лише державотворцем, а й винахідником, міністром фінансів та активним пропагандистом Української Народної Республіки у світі. Його ідеї в сфері економіки та державного будівництва значно випереджали свій час, і багато з них лише сьогодні знаходять шлях до реалізації.
Фахівці КЗ «Гадяцька публічна бібліотека імені Лесі Українки», дослідивши бібліографічні матеріали, підготували краєзнавчу розвідку «Шляхами Чижевського».
Чижевський Павло Іванович (25. 08(06. 09). 1860, м. Гадяч Полтавської губ., нині Миргородського р-ну Полтавської обл. – 17. 04. 1925, м. Женева, Швейцарія, перепохований у м. Краків, Польща) – громадсько-політичний діяч. Батько Григорія та Миколи, далекий родич Дмитра Чижевського. Закінчив Полтавський кадетський корпус (1877), Миколаївське інженерне училище 1880. Відтоді перебував на військовій службі в Києві, органічно влився у коло родин Косачів, Лисенків, Старицьких, Борисових, 1881–83 був вільним слухачем природничого відділення фізико-математичного факультету Університету св. Володимира. Від 1883 – у відставці. У тому ж році за дорученням членів «Старої Громади» виїхав до Швейцарії для зв’язку з М. Драгомановим, ідеї якого вплинули на формування світогляду Ч. У Женевському університеті слухав лекції, а 1884 екстерном склав іспит на ступінь доктора фізичних наук. Від 1883 перебував під негласним наглядом жандармів, під час повернення в Україну вперше заарештований за перевезення забороненої літератури. 1884 екстерном склав іспити та отримав ступінь магістра хімії в Університеті св. Володимира. За участь у студентських заворушеннях у вересні 1884 заарештований, у липні 1885 висланий до м. Березов Тобольської губ. У 1888 звільнений, повернувся в Україну. Працював у земських установах м. Олександрівськ (нині Запоріжжя), обирався гласним міської думи і секретарем повітового земства. 1896 відряджений до Франції з метою вивчення кон’юнктури хлібного ринку. 1905 за захист єврейського населення Олександрівська від погромів зазнав переслідувань з боку влади, переїхав до Полтави. Обраний гласним Гадяцького повітового та Полтавського губернського земств. Входив до складу Української парламентської громади, був членом бюро. Друкованим органом фракції фактично став «Украинскій вѣстник». 1906 розпочав і публіцистичну діяльність у часописі «Рідний край».
Написав працю «Основи української державности» (Відень; К., 1921).
1922–23 – Міністр фінансів УНР в еміграції. Віце-президент Українського товариства Ліги націй (1921–25). Ініціював видання журналу «Український філателіст» (1925), вважав, що у такий спосіб інформація про Україну та її боротьбу за незалежність буде ширитися країнами й викликати зацікавлення небайдужих людей. Запатентував у Швейцарії декілька винаходів, серед них – вітряний двигун (1919). Написав низку публіцистичних статей, де пропагував ідею української державності, був прихильником широкого місцевого самоврядування, критикував тих, хто зрадив ідеям і справам УНР.
У Запоріжжі на честь Ч. перейменовано вулицю, у Гадячі встановлено меморіальну дошку родині Чижевських, а вулицю Паризької Комуни переназвали на честь родини Чижевських.
У селі Ціпки на фасаді будівлі місцевої бібліотеки відкрили меморіальну дошку міністру фінансів Української Народної Республіки (УНР) Павлові Чижевському та його синам-офіцерам Армії УНР Григорію і Миколі.
Немає коментарів:
Дописати коментар