КРАЄЗНАВЧИЙ КАЛЕЙДОСКОП

«ГОРДІСТЬ ГАДЯЧЧИНИ»

 

 Гадяцька публічна  бібліотека імені Лесі Українки поповнює свій краєзнавчий калейдоскоп розповіддю про Лазуренка Степана Савича —військового діяча, полковника  Армії УНР (в еміграції).

    Народився  Степан Савич 28 грудня 1892 в місті Гадячі в козацькій родині. Закінчив Гадяцьку гімназію. Деякий час навчався на учительських курсах губернського земства в Полтаві. З початком Першої світової війни добровольцем пішов на фронт. Після кількамісячного навчання в офіцерській школі в Петергофі перебував на передовій. Воював на Південно-Західному фронті. За виявлені в боях хоробрість і відвагу нагороджений золотою зброєю і Георгіївським хрестом. Лютневу революцію штабс-капітан Степан  Лазуренко зустрів у Саратові, де перебував у відрядженні.

    Повернувшись до України, взяв активну участь у творенні національного війська. Був одним із засновників Богданівського полку (травень 1917 р.). Після розформування частини служив курінним у Дорошенківському полку Запорозької дивізії. Бився з червоними військами під Крутами. В березні 1918 р. брав участь в боях проти більшовиків на території Полтавщини. Після того, як у Полтаві Запорозька дивізія була розгорнута в корпус, а Богданівський курінь – в полк, командував другим куренем богданівців.

     Взимку 1918 –1919 р.р. захищав від більшовиків північно-східні рубежі України. Вирвавшись із оточення біля Лозової, провів поріділі частини через місцевості, контрольовані махновцями, на Правобережжя Дніпра. У 1919 р. очолив Богданівський полк, воював проти білогвардійців і червоних. Внаслідок виснажливих переходів двічі захворював на тиф. У листопаді 1919 р., при відході Українського війська за Збруч, був залишений у лікарні м. Ярмолинці з обмороженими ногами, у тифозній гарячці. Після одужання жив в Україні, приховував свою службу в українській армії.

     У 1944 р. разом з відступаючими німецькими частинами залишив Україну. Мешкав у Чехословаччині й Німеччині, а  у 1948 р. виїхав до США. Брав активну участь у громадському житті української діаспори, співробітничав з часописами «Тризуб», «Прометей». Залишив спогади про рідний Богданівський полк, зустрічі й розмови з Симоном Петлюрою («Тризуб», 1962–1967 pp.). Помер 27 лютого 1969 у Детройті (штат Мічіган, США). Похований на православному цвинтарі у Баунд-Бруці.