ВИТЯЗЬ МОЛОДОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ

ВИТЯЗЬ МОЛОДОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ

8 січня виповнюється 90 років від дня народження українського поета і журналіста, діяча українського руху опору, шістдесятника Василя Андрійовича Симоненка. Фахівці КЗ « Гадяцька публічна бібліотека імені Лесі Українки» облаштували виставку-персоналію «Поет, якого не скорити».                                                           За своє коротке життя Василь Симоненко зміг написати кілька поезій та новел, провідною темою яких є любов до рідної землі, відповідальність за ïï долю. Автор численних статей, театральних i літературних рецензій, трьох казок для дітей та дорослих: «Цар Плаксій i Лоскотон», «Подорож в країну Навпаки», «Казка про Дурила». Збірка «Земне тяжіння» (1964) та книга «Лебеді материнства» (1981) були видані посмертно. Лауреат Державної премії імені Тараса Шевченка (1995, посмертно).                                                                                                               Василь Андрійович Симоненко народився 8 січня 1935 р. в селищі Біївці Лубенського району на Полтавщині. Батьки його були колгоспники, усе дитинство пройшло на селі у важкі воєнні та повоєнні часи.                                                            1952 р. закінчив середню школу в Тарандинцях і вступив на факультет журналістики Київського університету. Через п’ять років закінчив його і одружився на черкащанці Людмилі Півторадня. Працював у «Черкаській правді», «Молоді Черкащини», «Робітничій газеті». Писати вірші почав ще в студентські роки, але в умовах прискіпливої радянської цензури друкувався неохоче.                                       Перша прижиттєва збірка Симоненка «Тиша і грім», що вийшла 1962 р., була впливом серця чистого і довірливого юнака. Збірка була схвально сприйнята критикою і читачами. Це єдина збірка, яка була видана за життя автора. Разом з іншими талановитими представниками української молоді Василь Симоненко бере участь у роботі Клубу творчої молоді, їздить Україною, спілкуючись із ровесниками. Потім поет працює в комісії, що займалася розслідуванням масових розстрілів у катівнях НКВС. Потрапляє під нагляд КДБ.                                               Улітку 1962р. міліціонери заарештували та жорстоко побили його. Відмовлялися друкувати твори, друзі відвернулися.                                                                                 Восени 1962р. починає щоденник «Окрайці думок». У 1963 вийшла казка "Цар Плаксій та Лоскотон".                                                                                                         На початку вересня 1963р. ліг у лікарню, оскільки після побиття його мучили болі, було діагностовано рак нирок.                                                                                            Помер він 14 грудня 1963 р. Поет прожив лише 28 років.                                Дякуємо користувачам книгозбірні за участь. Сушко Анні за декламування вірша «Я» В. Симоненка, Расторгуєвій Катерині, Нонці Анні та Гринь Яні.