КРАЄЗНАВЧИЙ КАЛЕЙДОСКОП

«ГОРДІСТЬ ГАДЯЧЧИНИ»

 

     Гадяцька публічна  бібліотека імені Лесі Українки поповнює свій краєзнавчий калейдоскоп розповіддю про Василя Федоровича Чабанівського – українського  військового та громадського діяча, полковника Армії УНР (генерал-хорунжого в еміграції), учасника визвольних змагань 1917 – 1921 років.

Народився Василь Федорович Чабанівський 25 лютого 1887 у с. Лютенька на Полтавщині.

У 1912 році закінчив Тифліське піхотне юнкерське училище, вже за більшовиків у 1918 році –  два курси Військової академії Генерального штабу. Останнє  його звання у російській армії капітан.

30 липня 1918 року прибув з Радянської Росії у розпорядження Генерального штабу Української Держави.

З 1 жовтня 1918 року Чабанівського було призначено старшим осавулом штабу 6-го Полтавського корпусу Армії Української Держави.

15 грудня 1918 року  Василь Федорович стає помічником начальника розвідчого відділу штабу Лівобережного фронту військ Директорії.

З 25 січня 1919 року –  начальник оперативного відділу штабу Запорізького корпусу Дієвої армії УНР.

18 травня 1919 року Чабанівського призначено отаман-квартирмейстером штабу Запорізької групи Дієвої армії УНР, а з 7 червня 1919 року до 30 червня 1919 року виконував обов'язки начальника штабу 6-ї Запорізької дивізії Дієвої армії УНР. З 1 серпня 1919 року до 25 серпня 1919 року він тимчасово виконував обов'язки начальника штабу Запорізької групи Дієвої армії УНР.

Василь Федорович Чабанівський був учасником і залишив детальні спогади про звільнення Києва від більшовиків 31 серпня 1919 року об'єднаними силами українського війська.

6 грудня 1919 року Чабанівський захворів на тиф, через це він залишився у місті Мирополі. Під час спільного наступу польських і українських військ на Київ, 18 квітня 1920 року –  призначений начальником оперативного відділу Головного управління Генерального штабу УНР, а 4 травня 1920 року –начальник штабу столичної комендатури у місті Вінниця. З 25 червня 1920 року він знову стає начальником оперативного відділу Головного управління Генерального штабу УНР. 4 серпня 1920 року Чабанівський у розпорядженні начальника штабу Армії УНР. 8 серпня 1920 року його  призначено начальником штабу 4-ї Сірої бригади 2-ї Волинської дивізії Армії УНР.

15 вересня 1920 року Василя  Федоровича призначено начальником штабу 5-ї Херсонської стрілецької дивізії Армії УНР, а 5 жовтня присвоєно звання підполковник. З 30 вересня 1922 року –  начальник управи навчання війська Головного управління Генерального штабу УНР, з одночасним присвоєнням військового звання генерал-хорунжого. У 1928 році поступив на службу контрактовим офіцером у Військо Польське в 27-й піхотний полк у місті Ченстохова. З 1939 року проходив службу у 81-му піхотному полку у місті Гродно. Останнє звання у польській армії – майор.

Чабанівський брав участь у Німецько-польській війні: у вересні 1939 року на чолі батальйону 2-го Гродненського полку він захищав Львів.

22 вересня 1939 року перед вступом радянських військ до Львова з дозволу польського командування виїхав з міста та дістався до Варшави, де з'явився у розпорядження уряду УНР в екзилі.

У 1943 році Василь  Федорович був одним із ініціаторів створення у складі вермахту Українського Визвольного Війська.

В 1945 році Чабанівський емігрував у Німеччину, в 1950 році — у Чикаго в США.

Помер 19 серпня 1963р.